Вторник, 21.11.2017, 00:45
Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход

Кафедра культурологии и информационной деятельности

Меню сайта
Категории каталога
Статьи [67]
Клуб выпускников [0]
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Каталог статей

Главная » Статьи » Статьи

РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНО-КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ У КОНТЕКСТІ ЗАКОНУ УКРАЇНИ „ПРО НАЦІОНАЛЬНИЙ КУЛЬТУРНИЙ ПРОДУКТ”

УДК 1(075,8)                                                                                                      Забута Т.В..

                                                                                  доцент кафедри культурології РДГУ

РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНО-КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ У КОНТЕКСТІ ЗАКОНУ УКРАЇНИ  ПРО НАЦІОНАЛЬНИЙ КУЛЬТУРНИЙ ПРОДУКТ

Сучасна інформаційна культура, як особливий аспект суспільного життя, виступає одночасно предметом, засобом і результатом соціальної активності, відображає характер і рівень практичної діяльності людей. Це як результат діяльності суб”єкта, так і процес збереження створеного, розповсюдження і споживання продукції сфери культури. Інформаційна культура у контексті культурного розвитку суспільства може розглядатися як важлива складова, системостворюючий фактор формування  національного культурного нормативу. У зв”язку з цим  актуалізується проблема правового визначення та забезпечення оптимального функціонування національного інформаційно-культурного простору, який сьогодні має такі характеристики, як відсутність чіткої визначеності змісту, структури та етичних вимог.

Вирішити ці проблеми покликаний Закон України „Про національний культурний продукт”, підготовлений колективом науковців Українського центру культурних досліджень та поданий на розгляд Верховної Ради України (далі – Проект) [1].

   Цей закон регулює відносини, пов’язані зі створенням, виконанням, продюсуванням, виготовленням, тиражуванням, промоцією, дистрибюцією (розповсюдженням), продажем і споживанням національного культурного продукту в інформаційно-культурному просторі України, і спрямований на збереження і розвиток національної культурної і мистецької традиції, формування міцної національної мовно-культурної ідентичності та патріотизму громадян України, захист культурної самобутності й суверенності України в умовах глобалізації через забезпечення цілісності національного інформаційно-культурного простору та повноструктурності національної культури, через підтримку розвитку національних культурних індустрій та сприяння творчості українських митців і діячів культури, через задоволення й заохочення розвитку творчих, духовних, дозвіллєвих потреб громадян України [2].

У ст. 1 розділу 1 Проекту національні канали культурної комунікації визначаються як телерадіоорганізації та провайдери програмних послуг, друковані та електронні засоби масової інформації, провайдери Інтернет-послуг, книготорговельні організації, театрально-видовищні заклади, бібліотеки, інші суб’єкти господарювання України, що їхньою основною діяльністю є розповсюдження культурного продукту або організація публічного показу творів.

У контексті проблем, які розглядаються на конференції. особливу увагу привертає розкриття сутності та змісту національного інформаційно-культурного простору,
який у ст. 2 визначається як сукупність сфер суспільно-культурної діяльності та засобів забезпечення культурно-мистецьких і мовних потреб громадян України, що включає сфери мистецької, культурно-просвітницької, культурно-дозвіллєвої діяльності (професійної та аматорської), ефірний простір електронних ЗМІ, національний ринок видавничої продукції, ринки інших культурно-мистецьких товарів та послуг, українські ресурси Інтернету, а також суміжні сфери освітньої та наукової діяльності.

Складовими елементами національного інформаційно-культурного простору є:

·              творці культурно-мистецьких цінностей (творів, виконань, мистецьких проектів) – автори, виконавці, продюсери, постановники (професійні творчі працівники та аматори, мистецькі колективи);

·              національні культурні виробники (тиражувальники);

·              канали культурної комунікації (зокрема телеканали, радіоканали, мережі мовлення, кіномережі, мережі бібліотечних та клубних закладів, мережі промоції та дистриб’юції культурного продукту);

·              споживачі культурного продукту, індивідуальні та колективні;

·              регуляторні структури - органи та системи регулювання інформаційно-культурної діяльності й саморегулювання культурно-мистецького середовища.

Стаття 4 розділу 1 Проекту визначає засади державної політики в національному інформаційно-культурному просторі, основними з яких є забезпечення цілісності національного інформаційно-культурного простору, захист культурної суверенності України.

Стаття 5 розділу 1 Проекту присвячена проблемі цілісності національного інформаційно-культурного простору, яка забезпечується:

§   існуванням спільної символьної основи (мови, системи цінностей, культурної спадщини) для комунікаційної бази суспільства;

·              належною присутністю національного культурного продукту в структурі задоволення культурних (творчих, духовних, дозвіллєвих) потреб суспільства;

·              задоволенням усіх основних культурних потреб всіх суспільних груп через національні канали культурної комунікації;

·              наявністю дієвого контролю національними регуляторними структурами всіх основних каналів культурної комунікації.

        Проект Закону передбачає, що держава підтримує національні канали культурної комунікації шляхом розвитку українських державних та суспільних ЗМІ; підтримки українських ЗМІ культурно-просвітницького спрямування; розвитку мережі концертних залів, кінотеатрів, книгарень, виставкових залів та галерей, забезпечення для них сприятливих умов оренди; фінансування передплати української періодики бібліотеками та іншими культурно-просвітницькими закладами; підтримки гастрольної діяльності українських виконавців; надання пільг зі сплати податку на прибуток для тих радіоорганізацій та кіновидовищних закладів, в ефірному (екранному) часі яких не менше 80 відсотків складає трансляція (демонстрування) національного культурного продукту.

            В сучасних умовах рекламно-інформаційні видання, інформаційно-довідкові видання у сфері виробництва товарів, торгівлі, надання послуг, агітаційні видання, видані та вироблені коштом замовника, радіо- і телепрограми компаній недержавної форми власності наповнюють інформаційний простір неконтрольованою з точки зору змістового наповненя продукцією, яка по суті може класифікуватися як деструктивний інформаційний шум. Саме тому особливої вагу набуває  законодавче забезпечення дієвого контролю регуляторними структурами всіх основних каналів культурної комунікації. Безумовно, це покладає високу відповідальність на ці основні канали культурної комунікації, однак збереження чистоти вітчизняного інформаційно-культурного простору може значно сприяти як підвищенню рівня культури суспільства в цілому, так і формуванню культурної, високоосвіченоЇ діяльнісно орієнтованої особистості.

 

Література:

Закон  України „Про національний культурний продукт” (проект) / Електронний ресурс// Режим доступу: www.culturalstudies.in.ua

Концепція Закону України „Про національний культурний продукт” / Електронний ресурс// Режим доступу: www.culturalstudies.in.ua

 

Категория: Статьи | Добавил: Кафедра (06.11.2010)
Просмотров: 1357 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]